Відповідно до закону компенсація за звільнення покладається працівникові, який звільняється за станом свого здоров’я або здоров’я свого родича, згідно з медичним висновком, умовами роботи та іншими обставинами.

У цій статті ми обговоримо ситуацію про звільнення та основні умови, за яких працівникові буде покладатися компенсація за звільнення.

Відповідно до закону, для звільнення недостатньо медичного висновку про здоров’я працівника. Також враховуються умови роботи та обставини, які мають бути достатньо вагомими, для того, щоб звільнення вважалося звільненням не за власним бажанням, і в такому разі розглядалася б виплата працівникові компенсації за звільнення.

Далі наведено кілька аспектів, які необхідно враховувати під час звільнення за станом здоров’я.

Працівник, який хоче звільнитися за своїм бажанням, повинен попередити про це роботодавця та надати йому можливість для того, щоб той знайшов йому роботу, яка підійде за станом здоров’я і на якій він зможе продовжувати працювати. Працівнику, який звільняється, не сповістивши свого роботодавця про свій стан здоров’я, буде важко вимагати від нього компенсації.

Найкращий спосіб довести, що стан здоров’я не дозволяє працювати – висновок лікаря («рофе таасукаті»). Але також важливо зауважити, що це не обов’язково — і будь-які медичні документи, що підтверджують те саме, можуть підійти.

Завдання підтвердити непрацездатність лежить на працівнику (на відміну інших випадків з трудовим суперечкам, коли це завдання роботодавця).

У судовому процесі немає потреби доводити, що стан здоров’я працівника є результатом його роботи.

Звільнення з роботи та вимога виплати компенсації вимагає від працівника довести зв’язок між станом здоров’я та звільненням, і що саме воно вплинуло на рішення працівника перестати працювати.

Примітка: дана стаття має загальний ознайомчий характер і не є заміною юридичної консультації.

Menu
Accessibility